Біологія 9 клас

9-й клас

(105 год, 3 год на тиждень, із них 8 год - резервні)

К-ть г-н	Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
4	ВСТУП Біологічні науки, що вивчають організм людини. Значення знань про людину для збереження її здоров’я. Походження людини. Особливості виду Homo sapiens. Соціальне та культурне успадкування.	Учень: називає: - біологічні науки, що вивчають людину; - місце людини в системі живої природи; характеризує: - особливості еволюції виду Homo sapiens; - гіпотези походження виду Ноmo sapiens; - раси людей; пояснює: - роль біологічних і соціальних факторів в еволюції людини; робить висновок: - про місце людини в системі органічного світу.
	Демонстрування муляжів черепа людини та людиноподібної мавпи.
4	Тема 1. Організм людини як біологічна система Поняття про біологічні системи. Особливості будови клітин. Характеристика тканин. Органи. Фізіологічні системи органів людини. Регуляторні системи організму людини.	Учень: називає: - тканини організму людини; - органи людини; - фізіологічні системи органів організму людини; наводить приклади: - різних типів клітин; характеризує: - клітинну будову організму людини; - типи тканин; - організм людини як систему; пояснює: - принцип нервової регуляції; - принцип ендокринної регуляції; - принцип імунної регуляції; порівнює: - принципи нервової і гуморальної регуляції фізіологічних функцій;   робить висновок: - про організм людини як біологічну систему.
	Демонстрування муляжів, мікропрепаратів тканин людини.
7	Тема 2. Опора і рух Будова і функції опорно-рухової системи. Кісткова та хрящова тканини. Розвиток кісток. Сполучення кісток. Будова скелета людини. Будова і функції скелетних м’язів. Види м’язів. Механізм скорочення м’язів. Сила м’язів. Втома м’язів.	Учень: називає: - значення опорно-рухової системи; - типи з’єднання кісток; - основні групи м’язів; розпізнає на малюнках, муляжах, власному організмі: - групи м’язів; - види кісток; - відділи скелета; - скелетні м’язи; характеризує: - функції опорно-рухової системи; - кісткову і хрящову тканини; - будову і ріст, вікові зміни складу кісток; - типи суглобів; - основні відділи скелета; - скорочення м’язів; - посмуговану м’язову тканину; - будову скелетних м’язів, групи мязів; - роботу скелетних м’язів, механізми стомлення; пояснює: - взаємозв’язок органів опорно-рухової системи; - особливості скелета людини, зумовлені прямоходінням; - роль рухової активності для збереження здоров’я; - фізіологічні відмінності організмів жінок і чоловіків; застосовує знання: - про особливості опорно-рухової системи для попередження травм і захворювань; - для надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи.
	Демонстрування: скелета і торса людини та ссавців, черепа, скелета кінцівок, кісток, хребців, декальцинованої та випаленої кісток; дослідів, що ілюструють статичне та динамічне навантаження; розкривають, вплив ритму і обсягу навантаження на ефективність роботи скелетних м’язів. Лабораторні роботи № 1. Мікроскопічна будова кісткової, хрящової та м’язової тканин. № 2. Втома при статичному і динамічному навантаженні. Вплив ритму і навантаження на розвиток втоми. Практична робота № 1. Будова суглобів, допомога при ушкодженнях опорно-рухової системи.
7	Тема 3. Кров і лімфа Внутрішнє рідке середовище організму людини. Склад і функції крові. Захисні функції крові. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Зсідання крові.	Учень: називає: - склад і функції крові; - види імунітету (клітинний, гуморальний); - органи, що беруть участь у забезпеченні імунітету; розпізнає: - клітини крові на малюнках; характеризує: - плазму крові; - будову і функції еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів; - імунітет, його значення, регуляція; - імунні реакції організму; - зсідання крові як захисну реакцію організму; - групи крові: система АВО, резус-фактор; обґрунтовує: - роль внутрішнього середовища в життєдіяльності організму людини; - необхідність застосування вакцин і лікувальних сироваток; пояснює: - значення лімфи, тканинної рідини; - поняття гомеостаз; - роль імунної системи в регуляції фізіологічних функцій, розвитку людини, регенерації тканин; - роль імунної системи в реакцiях відторгнення трансплантатів; спостерігає і описує: - мікроскопічну будову крові людини; застосовує знання: - для запобігання ВІЛ-інфікуванню.
	Лабораторна робота № 3. Мікроскопічна будова крові людини.
6	Тема 4. Кровообіг і лімфообіг Органи кровообігу: серце і судини. Будова і функції серця. Судинна система. Рух крові по судинах. Велике і мале кола кровообігу. Регуляція кровопостачання органів. Лімфообіг та його значення.	Учень: називає: - кровоносні судини; розпізнає: - органи кровообігу на малюнках; характеризує: - будову і роботу серця; - особливості будови серцевого м’яза; - властивості серцевого м’яза; - серцевий цикл; - роботу серця; - автоматію роботи серця; - будову кровоносних судин; - велике і мале кола кровообігу; - рух крові по судинах; - артеріальний тиск крові; - фактори, які впливають на роботу серцево-судинної системи; пояснює: - регуляцію роботи серцево-судинної системи; - причини порушення артерiального тиску; - значення лімфообігу; застосовує знання для: - надання першої допомоги при кровотечах; - профілактики серцево-судинних хвороб; - самоспостережень за частотою пульсу.
	Демонстрування муляжів будови серця. Практичні роботи № 2. Вимірювання частоти серцевих скорочень і артеріального тиску. № 3. Реакція серцево-судинної системи на дозоване навантаження. № 4. Вивчення кровообігу. Зміни в тканинах при порушенні кровообігу.
5	Тема 5. Дихання Значення дихання. Будова і функції органів дихання. Голосовий апарат. Дихальні рухи. Газообмін у легенях і тканинах. Нейрогуморальна регуляція дихання.	Учень: називає: - функції органів дихання; розпізнає: - органи дихання на малюнках; характеризує: - процеси дихання; - регуляцію дихальних рухів; - будову і функції органів дихання; - роботу голосового апарату; - механізми легеневого дихання; пояснює: - механізм кровообігу у легенях і тканинах; - нервову і гуморальну регуляцію процесу дихання; - відмінності легеневого і тканинного дихання; - вплив оточуючого середовища на дихальну систему; порівнює і обґрунтовує: - різницю складу повітря, що вдихається і видихається; застосовує знання для: - профілактики захворювань органів дихання.
	Демонстрування: муляжів будови легень, моделі гортані, моделі, що пояснює вдих і видих; спірометра; дослід з виявлення вуглекислого газу у повітрі, що видихається; вимірювання життєвої ємності легень; прийомів штучного дихання.
8	Тема 6. Харчування і травлення Енергетичні потреби організму. Типи поживних речовин. Харчування і здоров’я. Будова і функції органів травлення, травних залоз. Травлення у тонкому кишечнику. Функції товстого кишечнику. Регуляція травлення.	Учень: називає: - органи травної системи; - травні залози; розпізнає: - органи травлення на малюнках; характеризує: - їжу як джерело енергії; - процеси живлення і травлення; - травлення в ротовій порожнині; - функцію слинних залоз, склад слини; - будову і функції зубів; - будову шлунка, травлення в шлунку; - ферменти шлункового соку; - значення соляної кислоти для травлення в шлунку; - регуляцію соковиділення, рухової активності шлунка; - будову і функції тонкого кишечнику; - травлення в тонкому кишечнику; - всмоктування поживних речовин; - функції товстого кишечнику; - функції печінки; пояснює: - роль печінки і підшлункової залози в травленні; - значення ворітної системи печінки; - функціональне значення для організму білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води і мінеральних речовин; - значення мікрофлори кишечнику; - нервово-гуморальну регуляцію роботи системи травлення; - обмін речовин і енергії між організмом і оточуючим середовищем; спостерігає та описує: - дію ферментів слини на крохмаль; застосовує знання: - про будову і функції органів травлення для профілактики захворювань органів травлення, харчових отруєнь; - для обґрунтування способів збереження вітамінів у продуктах харчування; - для складання харчового раціону відповідно до енергетичних витрат власного організму; - для самоспостереження за співвідношенням ваги і росту тіла.
	Демонстрування моделей органів травлення та дослідів, що виявляють дію шлункового соку на білки. Лабораторна робота № 4. Дія ферментів слини на крохмаль. Практичні роботи № 5. Антропометричні виміри. № 6. Аналіз індивідуального харчування за добу та відповідність його нормам.
3	Тема 7. Терморегуляція Підтримка температури тіла. Теплопродукція. Тепловіддача. Будова і функції шкіри. Роль шкіри в терморегуляції.	Учень: називає: - функції шкіри; розпізнає: - складові шкіри на малюнках; характеризує: - процеси теплообміну; - механізми терморегуляції; - рефлекторний характер терморегуляції; пояснює: - механізми терморегуляції; обґрунтовує: - значення шкіри в пристосуванні організму до умов навколишнього середовища; спостерігає та описує: - будову шкіри та її похідних; застосовує знання: - для профілактики захворювань шкіри.
	Лабораторна робота № 5. Будова шкіри, нігтя, волосини (макроскопічна і мікроскопічна). Практична робота № 7. Вимірювання температури тіла в  пахвовій ямці.
3	Тема 8. Виділення Будова і функції сечовидільної системи. Регуляція кількості води в організмі. Роль шкіри у виділенні продуктів життєдіяльності.	Учень: називає: - органи та функції сечовидільної системи; розпізнає: - органи сечовидільної системи на малюнках; характеризує: - будову і функції нирок; - нефрон; - будову і функції сечових шляхів; - регуляцію сечовиділення; - складові шкіри, які беруть участь у виділенні; пояснює: - утворення первинної та вторинної сечі; - роль нирок у здійсненні водно-сольового обміну, підтриманні гомеостазу; - рефлекторний характер виведення сечі; - значення виділення із організму кінцевих продуктів обміну; - роль шкіри у процесах видiлення; - регуляцію процесів виділення; застосовує знання: - для профілактики захворювань сечовидільної системи.
	Демонстрування моделей будови нирки ссавця, людини.
6	Тема 9. Ендокринна регуляція функцій організму людини Принципи роботи ендокринної системи. Залози внутрішньої секреції. Гормони.	Учень: називає: - залози внутрішньої секреції; - місце розташування залоз внутрішньої секреції в організмі людини; характеризує: - нейрогуморальну регуляцію фізіологічних функцій організму; - гормони, принцип їх дії; - вплив гормонів на процеси обміну в організмі; - роль гіпоталамуса в регуляції роботи ендокринної системи; - значення гіпофіза в регуляції роботи ендокринної системи; - роль ендокринної регуляції процесів життєдіяльності людини; пояснює: - обернений позитивний і негативний зв’язки; - роль нервової системи в регуляції функцій ендокринних залоз; - порушення гормональної регуляції в організмі; - роль ендокринної системи в розвитку стресорних реакцій; обґрунтовує: - значення ендокринної системи в підтриманні гомеостазу і адаптації організму; застосовує знання: - для профілактики йододефiциту в організмі та інших захворювань, пов’язаних із порушенням функцій залоз внутрішньої секреції.
8	Тема 10. Розмноження та розвиток людини Етапи онтогенезу людини. Формування статевих ознак. Генетичне визначення статі. Будова статевих органів. Розвиток статевих клітин. Менструальний цикл. Запліднення. Ембріональний розвиток. Функції плаценти. Постембрiональний розвиток людини.	Учень: називає: - первинні та вторинні статеві ознаки людини; - періоди онтогенезу людини; характеризує: - реалізацію в людини функції продовження роду; - будову і функції статевих залоз людини; - будову статевих клітин; - процес запліднення; - штучне запліднення у людини; - розвиток зародка і плода; - вплив факторів середовища на розвиток плода; - вагітність і пологи; - розвиток дитини після народження; - вікові особливості статевого дозрівання хлопчиків і дівчаток; - особливості підліткового віку; - старіння і смерть; пояснює: - роль ендокринної системи в регуляції гаметогенезу, овуляції, вагітності, постембріонального розвитку людини; застосовує знання: - для запобігання хворобам, що передаються статевим шляхом, та попередженню ВІЛ-інфікування.
8	Тема 11. Нервова регуляція функцій організму людини Будова нервової системи. Центральна і периферична нервова система людини. Регуляція рухової активності Спинний мозок. Головний мозок. Стовбур мозку. Мозочок. Підкоркові ядра. Довільні рухи і кора головного мозку. Регуляція роботи внутрішніх органів Вегетативна (автономна) нервова система. Симпатична та парасимпатична нервові системи, їх функції. Взаємодія регуляторних систем організму. Гіпоталамо-гіпофізарна система.	Учень: називає: - складові центральної й периферичної нервової системи; характеризує: - сіру і білу речовину спинного мозку; - мотонейрони; - відділи головного мозку; - будову головного мозку; - функції стовбура головного мозку; - функції мозочка; - функції підкоркових ядер; - соматичну нервову систему; - вегетативну нервову систему; - симпатичну та парасимпатичну нервову систему; - ретикулярну формацію і лімбічну систему; - фактори, які порушують роботу нервової системи; пояснює: - нервову регуляцію рухової активності людини; -роль кори головного мозку в регуляції довільних рухів людини; - нервову регуляцію роботи внутрішніх органів людини; - значення нервової системи для узгодження функцій організму зі змінами довкілля;  - механізми взаємодії регуляторних систем організму; застосовує знання: - для обґрунтування необхідності дотримання режиму праці й відпочинку; описує: - будову головного мозку людини; робить висновок: - про узгодженість регуляції функцій в організмі.
	Лабораторна робота № 6. Будова головного мозку людини (вивчення за муляжами, моделями і пластинчастими препаратами).
8	Тема 12. Сприйняття інформації нервовою системою. Сенсорні системи Зв’язок організму людини із зовнішнім середовищем. Загальна характеристика сенсорних систем. Будова аналізаторів. Зорова сенсорна система, слухова сенсорна система. Сенсорні системи смаку, нюху, рівноваги, руху, дотику, температури, болю.	Учень: називає: - основні сенсорні системи; характеризує: - особливості будови і функції зорової, слухової, нюхової, смакової сенсорних систем; - сенсорні системи рівноваги, руху, дотику, температури, болю; - процеси сприйняття світла, кольору, простору, звуку, запаху, смаку, рівноваги тіла; пояснює: - значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму й взаємозв’язку організму і середовища; обґрунтовує: - взаємозв’язок будови і функцій сенсорних систем; застосовує знання: - для дотримання правил профiлактики порушення зору, слуху та попередження захворювань органів зору й слуху; робить висновок: - про роль сенсорних систем у житті людини.
	Демонстрування розбірних моделей ока і вуха. Лабораторні роботи № 7. Визначення акомодації ока, реакції зіниць на світло. № 8. Виявлення сліпої плями на сітківці ока. № 9. Вимірювання порогу слухової чутливості.
12	Тема 1. Формування поведінки і психіки людини Ретикулярна формація мозку і рівні сприйняття інформації. Сон. Біоритми. Структура інстинктивної поведінки, її модифікації. Види навчання. Пам’ять. Види пам’яті. Набута поведінка.	Учень: називає: - види пам’яті; - види сну; наводить приклади: - інстинктивної й набутої поведінки; характеризує: - роль ретикулярної формації мозку у сприйнятті інформації; - сон як функціональний стан організму; - біоритми людини; - інстинктивну поведінку людини; - набуту поведінку людини; - види навчання; - короткочасну і довготривалу пам’ять; - процедурну і декларативну пам’ять; пояснює: - пристосувальну роль поведінки людини; - біологічне значення сну; - модифікації інстинктивної поведінки людини; - механізми пам’яті; застосовує знання: - для дотримання режиму праці й відпочинку, правил розумової діяльності.
	Лабораторна робота № 10. Безумовні й умовні рефлекси людини. Практична робота № 8. Дослідження різних видів пам’яті.
8	Тема 2. Мислення і свідомість Мислення і кора великих півкуль головного мозку. Функціональна асиметрія мозку. Мова. Індивідуальні особливості поведінки людини. Характер людини. Свідомість.	Учень: називає: - функціональну спеціалізацію півкуль великого мозку; - компоненти особистості; - можливості особистості: обдарованість і здібності; характеризує: - роль кори головного мозку в мисленні; - роль гіпоталамуса у формуванні мотивації; - види мотивації, домінанта; - фізіологічні основи мовлення; - особливості психічної діяльності людини; - чинники, що впливають на формування особистості; - функціональна спеціалізація півкуль головного мозку; - значення другої сигнальної системи у сприйнятті навколишнього середовища; - компоненти особистості, характер; пояснює: - зв’язок мотивації й емоцій; - особливості функціональної асиметрії мозку у різних індивiдів; - причини індивідуальних особливостей поведінки людини; - психічні процеси, що лежать в основі пізнання людиною навколишнього світу (увага, відчуття, сприйняття, пам’ять, воля, емоції); обґрунтовує: - роль самовиховання у формуванні особистості; - вплив соціальних факторів на формування особистості; робить висновок: - про біосоціальну природу людини; застосовує знання: - під час самоспостереження за розвитком власної уваги, пам’яті; - для самовиховання особистісних якостей та профільного самовизначення.
	Практичні роботи № 9. Визначення типу темпераменту. № 10. Виявлення професійних схильностей.

Екскурсія до природничого музею.

Походження людини.